Повелителі мечів

- Я не можу пояснити, чому так сталося.

- А сталося це за однією з двох причин, - повчально сказав Джері. - Або Боги знесиліли, або ослабла наша в них віра.

- Значить, ти - ясновидиця і тому знала, що ми прийдемо до тебе? - запитав Корум у леді Пентальйон,

- Так.

- І ти дійсно можеш нам допомогти?

- Я знаю того, хто вкаже вам шлях.

- Чаклун?

- У деякому роді. Він, як і ви, мріє повернутися у свій світ. Йому нічого не варто переміститися в часі на кілька століть в минуле

чи майбутнє, але він хоче потрапити на кілька тисячоліть назад, а зробити це не в його силах.

- Чи не Болор’яга ти маєш на увазі? - швидко запитав вічний мандрівник. Такого смішного стариганя з висохлою ногою?

- Опис сходиться, але ми кличемо його Монахом. Він весь час носить рясу, стверджуючи, що це кращий захист від людей в тих часах, де

він подорожує.

- Це - Болор’яг! - Вигукнув Джері. - Один з Втрачених Людей, які розкидані по множинному всесвіту. Серед них є і жертви обставин, і

шукачі істини (називайте їх, як хочете: чарівниками, вченими, експериментаторами), такі, як Болор’яг, розібралися до певного

ступеня в сутності простору-часу, але не вміють його контролювати. До Втрачених Людей відношуся і я, відчуваючи себе на будь-якому

вимірі, як вдома, і ти, Корум, приречений від інкарнації до інкарнації битися або на стороні Закону, або на боці Хаосу. А наша доля, -

і таких, як ви, леді Джейн, - надавати допомогу героям, в той час як злі сили прагнуть їх знищити. Мільярди істот, мільярди існувань - я не бачу в цьому ніякого сенсу. Втім, воно й на краще…

Леді Джейн згідно кивнула.

- Ти маєш рацію, сер Джері. Чим більше знаєш, тим менше розумієш, у чому сенс життя. Однак зараз не до філософських міркувань. Я

викликала Монаха і думаю, він прийде, що, до речі, буває далеко не завжди. Тим часом я хочу зробити тобі подарунок, принц Корум, -