Повелителі мечів

мові:

- Я знаю, хто ви. Ми вас чекали.

Глава 5

ЛЕДІ ДЖЕЙН ПЕНТАЛЬЙОН

Вони пройшли в простору прохолодну кімнату. Квіти у вазах випромінювали ніжні пахощі. На невеликому дубовому столику біля відкритого

вікна стояло безліч закусок, вино і фрукти.

Корум зняв срібний шолом і глибоко вклонився.

- Ми дякуємо тобі, леді Джейн, за твою гостинність. Як приємно зустріти добру людину в країні, де на тебе дивляться з підозрою і

ненавистю. - Посміхнувшись, вона кивнула.

- Ельфи набагато добріші за нас, людей.

- Ельфи? - Ввічливо перепитав Корум. Джері-а-Конел витягнув з-за пазухи пом’ятий капелюх, з яким ніколи не розлучався, і з жалем

подивився на нього.

- Дивно! - Задумливо мовив він. - Я приходжу до висновку, що негаразди, що випадають на долю мандрівників, найважче переносять їх

капелюхи. Що ж стосується леді Пентальон, вона говорить про твою расу, принц Корум.

Вадаги, мельнібонійци і нелакріани (яких в цій країні називають ельфами, демонами, джинами або навіть богами) відрізняються один від

одного хіба що розрізом очей.

- Прости мене, принц Корум, - м’яко сказала леді Джейн. - Я не забула, що ти - вадаг, але слово “ельф” занадто солодке для мого

слуху, так само як стародавня мова, яку я не чула вже багато років.

- Називай мене, як тобі більше подобається, - чемно сказав Корум. - Ти не тільки врятувала мені життя, але і зберегла спокій мого

розуму. Скажи, звідки ти знаєш вадагську мову?