Повелителі мечів

по казковому принцу, щоб вони стали нашими коханими. Так пройшов рік, протягом якого ми говорили тільки про чарівність, про демонів,

про богів… і врешті решт Айреда поступилася моїм наполегливим проханням.

Леді Джейн Пентальон простягнула Коруму блюдце з долькою апельсина.

Вадагський принц взяв його і кивнув.

- Будь ласка, продовжуйте, - попросив він.

- Я вивідала у Айреди, які символи треба накреслити на підлозі, в якому порядку розташувати дорогоцінні камені, як розставляти

свічки… і тому подібне. Вона не сказала мені тільки слова заклинань і не показала знаки, якими необхідно супроводжувати їх, водячи

в повітрі кришталевим ножем. Я зробила всі необхідні приготування, зібрала запашні трави і попросила Айреду викликати одного з

друїдів, що населяли нашу країну ще до появи християн. Вона негайно погодилася, до того часу єгиптянка стала такою ж ненормальною, як

і я. Для виконання ритуалу ми вибрали переддень Дня Всіх Святих, хоча зараз я думаю, це не мало значення. Те, чого ми хотіли,

звершилось…

Джері-а-Конел відкинувся на спинку крісла, не зводячи очей з леді Джейн.

Вічний мандрівник їв яблуко.

- Вам вдалося викликати якогось демона? - поцікавився він.

- Демона? Ні, звичайно, хоча спочатку ми не могли вважати ніким іншим істоту з розкосими очима, вухами без мочок і обличчям, схожим

на твоє, принц Корум. Пам’ятаю, я дуже злякалася, дивлячись як дивна людина стоїть в центрі магічного кола, трясе кулаками і вивергає

прокляття на мові, якої я тоді ще не знала. Не хочу втомлювати вас, тому просто скажу, що бідний “демон” виявився ельфом - або

вадагом, - який мріяв тільки про одне: повернутися на батьківщину.

Леді Джейн замовкла, і Корум побачив, що в очах її стоять сльози.

- Ви відправили його назад? - М’яко запитав він. Вона похитала головою.