Повелителі мечів

- Ні. Айреда вміла тільки викликати. Коли перше наше здивування пройшло (по правді кажучи, нам не вірилося, що наша затія

увінчається успіхом), ми побачили, наскільки безпорадний чужинець, і, відчуваючи свою провину перед ним, постаралися влаштувати його

зі всілякими зручностями. Поступово він вивчив нашу мову, а ми - вадагську. Нам здавалося, що Гірей надзвичайно мудрий, хоча він

стверджував, що в своїй країні був простим солдатом, а не вченим і не чарівником. Ми захоплювалися такою скромністю і не приховували

цього. По-моєму, йому лестило наше ставлення, і тим не менше він денно і нощно благав нас повернути його додому. - Корум посміхнувся.

- Уявляю, що я відчував би, якщо би дві молоді дівчини позбавили мене всього, що я знав і любив, а потім сказали, що просто

вирішили погратися і не знають, як повернути мене назад.

Леді Джейн посміхнулася у відповідь.

- Ти маєш рацію. Але Гірен змирився з тим, що сталося. Ми полюбили один одного і були щасливі. На жаль я не врахувала, що Айреда

теж закохалася в чужинця! - Вона зітхнула. - Мріючи зіграти роль Гвіневри або Ізольди, я зовсім забула про їх сумну долю. Ревнощі

опанувала єгиптянкою зі страшною силою; спочатку вона зненавиділа мене, потім Гірена. Айреда знала, що у мого коханого є вороги, і

вирішила будь-що-буде викликати їх за допомогою тих страшних заклять, які колись повідала їй матір.

- І вона досягла успіху?

- Так. Одного разу вночі в будинок увійшли три незграбних істоти з потужними фігурами і потворними обличчями. Першою жертвою тролів

(так називають їх у нашій країні) стала Айреда, тому що вони ненавидять людей так само сильно, як ельфів.

- Айреду вбили?

- Так. Мені не вдалося врятувати її від тяжких ран. Але перед смертю вона розповіла мені про свій вчинок і попросила у мене

вибачення ..

- А Гірен?

Він прийшов у наш світ беззбройним і не захотів обзавестися навіть мечем, вважаючи, що у мене йому нічого не загрожує.