Повелителі мечів

Ніяк не вдавалося вивільнити ліву руку - хтось вчепився в неї щосили. Він смикав все сильніше і сильніше, а кисть його пульсувала від

нестерпного болю.

Фолінра зникла, і Корум тут же забув про неї. Йому ніяк не вдавалося повернутися і подивитися, хто його тримає. Може, хижий звір

стулив могутні щелепи на його руці? Корум сіпнувся, що було сил, і раптово звільнився.

Відчуваючи неймовірне полегшення, він знову спробував доторкнутися до правого ока, і хоча йому це вдалося, він нічого не відчув.

Він подивився на свою руку. І побачив закривавлений обрубок…

Корум закричав…

***

… Отямився і побачив мабдена, який прикладав до обрубка розпечене лезо меча.

Гландит все ще сміявся, махаючи відрізаною кистю в повітрі, а кров капала з його кинджала на землю.

Зараз Корум чітко бачив другий вимір. Закликавши на допомогу всю свою силу, породжену страхом і відчаєм, він перемістився на нього.

Голоси мабденів тепер долинали, наче здалеку. Денледіссі здивовано кричали і вказували на Корума пальцями. Гландит-а-Край позадкував,

затремтівши від страху, але швидко прийшов у себе і віддав наказ обшукати ліс і знайти казна-куди зниклого бранця.

Про дошку забули. Мабдени на чолі з герцогом вирушили на пошуки.

А бранець тим часом все ще був прикутий до дошки, яка, як і він сам, існувала на декількох вимірах. Відпекучого болю у нього

каламутилося свідомість.

Як тільки сили його вичерпаються, він мимоволі повернеться в перший вимір і знову піддасться тортурам.

Корум заворушився в ланцюгах, махаючи обрубком лівої руки, намагаючись звільнитися. Безнадійно.

Він розумів, що спроби його безглузді. Він знав, що лише відстрочив неминучу загибель.

Тепер йому ніколи не вдасться помститися вбивцям свого народу.