Повелителі мечів

Кілька мабденів принесли товсту широку дошку і притулили її до найближчого дерева. Два воїни схопили Корума за руки, третій збив з

нього ланцюги, вправно орудуючи зубилом і молотком. Потім Принца в Червоній Мантії підвели до імпровізованого столу і прикували заново.

Пахло засохлою кров’ю, на дошці виднілися сліди ударів кинджалами, мечами, бойовими сокирами та вм’ятини від наконечників стріл.

Дошка тортур.

Мабдени жадали крові. Вони хрипко дихали; очі їх блищали в світлі вогнищ, ніздрі роздувалися, червоні язики облизували пересохлі

губи; на багатьох обличчях застигли хтиві посмішки.

Герцог Край уважно спостерігав, як вадага приковують до дошки. Потім він підійшов до нього впритул і витягнув з-за пояса кинджал.

Корум дивився, як тонке гостре лезо невблаганно наближається до його грудей. Пролунав тріск розрізуваної матерії.

Посміхаючись у весь рот, Гландит повільно зрізав одяг з тіла Корума.

Подекуди з неглибоких подряпин на шкірі показалася кров. Зробивши крок назад, герцог задоволено кивнув.

- Тебе, звичайно, цікавить твоя подальша доля, - сказав він.

- Я бачив, що ви зробили з іншими вадагами, перш ніж убити їх, відповів Корум. - Мені здається, я знаю, що мене чекає.

Засунувши кинджал назад за пояс, Гландит багатозначно підняв праву руку з відкопиленим мізинцем.

- Помиляєшся, друже мій. Ти нічого не знаєш. Інші вадаги померли швидко і відносно безболісно. Якщо б ми з ними возилися, то не

встигли б убити інших вадагів. А зараз нам нікуди поспішати. Може, ми даруємо тобі життя… якщо, звичайно, ти виживеш без очей, без

язика, без рук і ніг і без статевих органів.

Корум втупився в нього розширеними від жаху очима.

Гландит голосно розреготався.

- Я бачу, ти оцінив мій жарт. - Він змахнув рукою. - Почнемо, хлопці!

Несіть знаряддя тортур!