Повелителі мечів

селитися на наших землях. Мені здається, ви відчуваєте до нас ненависть тому, що ненавидите щось в самих собі. Мабдени… -

незакінчені створіння.

- Чув. Шефанго називають нас напівзвірами. Мені наплювати, що ти про нас думаєш, вадаг. Твого народу більше не існує. - Він сплюнув і

махнув Родліку рукою. - Відпусти його, хлопчику.

Родлік відскочив убік, як ужалений. Корум похитнувся, але втримався на ногах. Він з презирством подивився на Гландит-а-Края.

- І ти, і твоя раса божевільні, герцог Край. Ви - ракова пухлина на тілі людства.

Гландит знову плюнув, на цей раз в обличчя Корума.

- Кажу тобі, чув. Я прекрасно знаю, що думали про нас вадаги. І ще я пам’ятаю порожню балаканину надрага, перш ніж вони стали

нашими мисливськими псами!

Вас погубила власна гордість, шефанго! Надраги ж засунули її собі під хвіст, і тому ми дарували їм життя. Не всім, звичайно, але ті, які залишилися в живих, визнали нас за повелителів світу! А ви, вадаги, відмовилися схилити перед нами коліна. Коли ми прийшли до вас, ви нас ігнорували. Коли ми зажадали данину, ви не дали відповіді. Коли ми наказали служити нам, ви зробили вигляд, що нічого не

розумієте. Тому нам довелося покарати вас. А ви навіть не пручалися. І під тортурами ви відмовилися дати нам клятву вірності, стати

нашими рабами. Наше терпіння лопнуло, вадаг. Ми вирішили, що шефанго негідні дихати одним повітрям з нашим королем Лір-а-Бродом, якого

вони не захотіли визнати своїм сюзереном. Тоді ми виступили в похід. Ви самі підготували собі цю долю, вадаг.

Корум опустив очі. Якщо не розбиратися в тонкощах, Гландит був правий: вадагів згубила їх зарозумілість. Він підняв голову і

подивився прямо в очі ватажку мабденів.

- Сподіваюся, - сказав він, - останній вадаг зуміє довести тобі, що він відрізняється від усіх інших.

Гландит знизав плечима і повернувся до стоячих ззаду воїнів.

- Звідки йому знати, як він поведе себе, якщо він взагалі нічого не знає? Вірно я кажу, хлопці? - Денледіссі розсміялися.

- Приготуйте стіл! - Розпорядився герцог Край. - Почнемо, мабуть.

***