Повелителі мечів

пагорбі здійснила на нас такий вплив? - Джері непевно похитав головою.

- Не знаю. Пробач, що я так з тобою розмовляв. Втім, це був не я. Не будемо сперечатися, адже і мені треба просити у тебе прощення. Сподіваюся, такого більше не повториться.

Вони мовчки спустилися по сходах на нижні поверхи замку.

Рухомі стіни, що стали сріблястими, сказали їм про те, що знову пішов сніг.

Раліна зустріла їх на одній із галерей. Вона сиділа біля фонтану, слухаючи любовну пісню, яку батько Корума вигадав колись для його

матері. Тихі кришталеві звуки заколисували, заспокоювали. Корум змусив себе посміхнутися.

- Коханий! - Сказала Раліна. - Кілька хвилин тому мною чомусь опанувала безглузда лють. Сама не зрозумію, що зі мною сталося, але

раптово мені захотілося вдарити одного з наших слуг… - Корум обняв її, пригорнув до себе.

- Я знаю. Ми з Джері тільки що відчули подібні почуття. Боюся, що Хаос намагається проникнути в наш світ, впливаючи на наші уми,

щоб змусити нас ненавидіти один одного. Ми повинні чинити опір темним силам, Раліна, і одночасно спробувати знайти їх джерело. Нам не

можна піддаватися паніці. - В очах Раліни раптово з’явився жах.

- Ох, Корум!

- Ми повинні чинити опір темним силам! - Уперто повторив він. Джері почухав носа і посміхнувся. Він знову став самим собою.

- Цікаво, безумство охопило весь світ або тільки нас трьох? - Запитав він, картинно здіймаючи вгору одну брову.

Глава 2

ХВОРОБА ПОШИРЮЄТЬСЯ

Ночами Коруму снилися страшні сни. Він бачив ненависного йому Гландит-а-Края; повелителя Закону, лорда Аркіна - винуватця всіх його

нещасть;

Джері-а-Конела з дратівливою дурною усмішкою на обличчі; Раліну, що заважала йому жити спокійно. Він боровся з цими снами,

особливо з останнім, відчуваючи, як обличчя його перекошується від ненависті, а з горла виривається не те стогін, не то хрип