Повелителі мечів

- А ти погодився.

- Звичайно! - Корум позадкував до воріт замку. - Я погодився з тобою і вчора, і позавчора.

- Треба гарненько підготуватися до польоту. Як ти думаєш, візьмемо Раліну з собою або залишимо її тут?

- Яке тобі діло до Раліни? Такого нахабства я… - Корум скрипнув зубами і знову взад себе в руки. - Прости мене, Джері.

- Ти про що?

- Що ж це за зла сила, що змушує чоловіка бажати смерті дружини, а старих друзів - кидатися один на, одного? - У відчаї вигукнув Корум.

- Ми цього ніколи не дізнаємося, якщо залишимося в замку Ерорн, - різко викрикнув Джері.

- Вирішено, - не допускаючим заперечень тоном сказав вадагський принц. - Ми вилетимо завтра. Ти в змозі управляти повітряним кораблем?

- Можеш не турбуватися.

***

Сніг поступово танув, і світ забарвиться в сіру фарбу. Сірими стали дерева, горби і луки; рухомі стіни в замку здавалися брудними.

Одного разу ввечері, перед заходом - сонця, Раліна окликнула Корума і Джері.

- Швидше йдіть сюди! До нас летять повітряні кораблі! З ними щось трапилося!

Вони кинулися до вікна й побачили два кораблі, які перекидалися в повітрі, немов виконуючи ритуальний танець, то опускаючись до

поверхні сірого океану, то піднімаючись високо в небо.

Блиснула блискавка. Раліна судорожно зітхнула.

- Вони стріляють одне в одного!

- Так, - похмуро погодився Корум. - Йде бій. Один з кораблів раптово завис у повітрі, сильно накренився (так що з його борту

посипалися крихітні фігурки вадагів), вирівнявся і злетів вгору, явно маючи намір піти на таран. другий корабель спритно відвернувся, а перший, продовжуючи набирати висоту, зробив плавне коло, несподівано увійшов у штопор і стрімко впав в сіре море. У повітря піднявся

фонтан бризок; вода захвилювалася, спінилася.