Повелителі мечів

променями сонця.

- Коли Бвудіт-а-Горн прилітав до нас минулого тижня, він говорив, що снігом засипано весь Бро-ан-Вадаг. По-моєму, це неспроста. -

Він вдихнув холодне свіже повітря на повні груди. - Ніяк не зрозумію, для чого Хаосу насилати на нас мороз, - адже він нікому не

завдає шкоди.

- Крім селян Лайвм-ан-Еша, - іронічно відповів Джері.

- Вірно… але в Лайвм-ан-Еше погода куди краще, ніж тут. Таке відчуття, що хтось хоче… паралізувати всі наші думки.

- Думаю, Хаос обрав би більш ефективні методи для досягнення цієї мети.

- А може, він на більше не здатен. Не забувай, зараз десятьма вимірами править Закон.

- Ти мене не переконав. Швидше, Закон перетворить клімат планети, щоб усунути наслідки змін, викликаних Хаосом.

Корум кивнув.

- Я згоден. Твоє міркування - логічне.

- А я взагалі не розумію, про що тут міркувати.

- Напевно, ти правий. Швидше за все мої підозри необгрунтовані.

Корум повернувся, маючи намір повернутися в замок, і в цей час Джері схопив його за плече.

- У чому справа?

- Подивися на он той пагорб, - сказав супутник героїв дивним голосом.

- На який пагорб? - Корум втупився вдалину, примружився і здригнувся, як від удару.

По пагорбу рухався чийсь силует, можливо, звіра - наприклад, лисиці, що переслідує здобич. Втім, ні. Силует був занадто великим,

зростом вище ведмедя, який встав на задні лапи, і здався Коруму дуже знайомим. Силует то спалахував, то гаснув, немов переміщаючись

з цього виміру на інший та навпаки.