Повелителі мечів

від дикого бажання вбити всіх, кого він знав і любив. І Корум розумів, що Раліна, лежача поряд з ним, здригається і стискаюча руки в

кулаки, теж бореться з пристрастю до знищення, яка охоплює і її.

Йому снилися криваві сни… В запаленому мозку вадагського принца проносилися картини таких тортур, яким не піддавав його навіть

Гландит-а-Край.

Багато разів прокидався Корум ночами від власного крику - “Ні! Ні! Ні! “- І як скажений зіскакував з ліжка, люто дивлячись на Раліну.

А маркграфиня Алломглільска дивилася на нього, і рот її кривився в презирливій посмішці, а ніздрі роздувалися, як у звіра.

Величезним зусиллям волі придушував в собі Корум почуття ненависті і, як міг, заспокоював свою дружину. А потім вони плакали в

обіймах один одного і засипали, навіть не здатні займатися любов’ю.

***

Сніг почав танути, немов він виконав свою місію, породивши в людях пристрасть до насильства. Якось раз Корум не витримав і, вибігши

з замку, став рубати шпагою замети, клянучи їх на чому світ стоїть, звинувачуючи у всіх нещастях.

Джері, ні на секунду не сумніваючись, що погана погода не має ні найменшого відношення до подій, кинувся слідом за Корум і

спробував заспокоїти свого друга. Йому вдалося привести вадагського принца в почуття і змусити його вкласти шпагу в піхви.

Корум і Джері стояли напіводягнені, важко дихаючи, - А силует на пагорбі? - Істерично запитав Корум. - Чи ти вважаєш, він теж не

причетний до того, що з нами відбувається?

- Все може бути. По-моєму, весь світ вразила якась хвороба. Ми бачимо її наслідок, але не знаємо причини.

Корум знизав плечима і вирвав свою руку з руки Джері.

- Ти хочеш сказати, на нашому вимірі відбувається щось жахливе?

- Так. Принаймні положення куди більш серйозне, ніж ми думаємо.

- Може, ти вважаєш, наші справи йдуть краще нікуди?