Повелителі мечів

Корум навчився вбивати.

Швидко витягнувши спис з трупа, він пронизав горло другого мабдена, різко закрутивши древко вправо.

Корум навчився бути жорстоким.

Один з денледіссі підняв лук, натягнув тятиву, і Корум кинув свою грізну зброю, пробивши бронзову нагрудну пластину і поціливши в серце.

Корум витягнув другий спис.

Червоний кінь, загнаний в скаженій скачці, насилу корився повідку.

Мабдени на інших возах, поганяючи коней, поспішали до того місця, де бився Принц в Червоній Мантії.

Стріла просвистіла над його вухом, і він вразив ще одного лучника в ліве око, ледве встигнувши вихопити спис, щоб відбити удар мечем.

Вози мчали з шаленою швидкістю, відкидаючи химерні тіні. У першому з них на весь зріст стояв денледіссі, якого Корум одразу впізнав.

Ватажок мабденів сміявся, крутив над головою величезною бронзовою сокирою і голосно кричав:

- Клянуся Собакою! Невже цей вадаг вміє битися не гірше мабденів? Занадто пізно, друже мій! Ти - останній вадаг на цій землі!

Сірі очі Гландит-а-Края злобно виблискували, жовті зуби осклабилися в недобрій посмішці.

Корум кинув спис.

Бронзова сокира свиснула у повітрі, відбиваючи його в сторону. Впряжені у віз коні ні на мить не збавили біг.

Корум вихопив свою бойову сокиру, і в цей час коліна його коня підкосилися і він звалився замертво.

Ледве встигнувши витягти ноги з стремен, Корум у відчайдушному стрибку кинувся в сторону, ухиляючись від стрімко летячого на

нього воза. Він спробував завдати удару Гландит-а-Краю, але промахнувся, і бойова сокира з силою опустилася на залізне колесо. Від шоку

руки Корума оніміли. Чийсь меч плазом ударив його по шолому. Спис на вильоті потрапило йому а плече. Приголомшений, він звалився

обличчям у бруд, Корум навчився хитрості.

Замість того щоб піднятися, він лежав нерухомо, чекаючи, коли вози проїдуть повз, і тільки потім схопився на ноги і побіг в