Повелителі мечів

- Сір, я - Гландит, герцог Край, - згідно етикету відповів придворний. Я - капітан денледіссі, які брали участь у захопленні

надрагських островів, а також очистили твоє королівство від вадагської нечисті і всіх тих, хто був союзниками вадагів. Я - брат Собаки, син Рогатого Медведя, слуга Володарів Хаосу! - Король Лір кивнув.

- Я знаю тебе, Гландит. Ти мені відданий. - Герцог Край вклонився. Настала тиша.

- Говори, - наказав король.

Гландит смикнув за зав’язки на куртці, засунув руку за пазуху і витягнув два мішечки, що висіли у нього на шнурку на шиї. В одному була висохла чорна кисть руки. В іншому - око.

- Ці трофеї я добув власноруч, і належали вони одному вадагу, який сховався від мене в замку Мойдель, розташованому на кордоні твого

королівства. Зараз цей вадаг живе з мабденською жінкою, маркграфинею Раліною Алломгліль, однією з захисниць Лайвм-ан-Еша - країни, яку

ми збираємося завоювати, тому що вона уособлює собою зло.

- Все це я не раз від тебе чув, - невдоволено сказав Лір-а-Брод. - І пам’ятаю, що захисники замку відбили твою атаку, вдавшись до

допомоги жахливих чаклунських сил. - Продовжуй.

- Я хочу завоювати замок Мойдель. До мене дійшли чутки, що Корум і зрадниця Раліна повернулися в нього, нітрохи не побоюючись твого

справедливого гніву.

- Наші армії йдуть на захід, - відповів король. - Всі сили кинуті проти Лайвм-ан-Еша. По дорозі ми зітремо замок Мойдель з лиця землі.

- Молю, сір, доручити цю справу особисто мені.

- Ти - один з наших кращих воєначальників, герцог Край. Ми хочемо використовувати тебе і твоїх денледіссі в основній битві.

- Поки живий чаклун Корум, всім нам загрожує смертельна небезпека. Я знаю, що кажу, великий король! Він могутній ворог, і впоратися

з ним, можливо, буде важче, ніж захопити Лайвм-ан-Еш,

- З одним покаліченим шефанго? Як так?

- Він уклав союз з Повелителем Закону. У мене є докази. Мій раб-надраг бачив, як це сталося, своїм другим зором.

- Де він, цей надраг?