Повелителі мечів

Від верхнього майданчика сходів починався коридор, освітлений смолоскипами, а в кінці його чулися звуки голосів, брязкіт зброї,

дзвін кубків. Кіт розправив крила, піднявся до стелі, опустився на широку чорну балку, пробіг по ній і опинився у величезному залі.

Внизу хвилювалося море голів. Кіт сів зручніше й приготувався дивитися і слухати.

***

У місті Каленвірі в замку короля Лір-а-Брода по центру великого залу стояв поміст з невідшліфованого обсидіану. На помості височів

гранітний трон в оправі з напівкоштовних каменів. Хтось почав вирізати на ньому гірлянди квітів, але кинув грубу роботу на півдорозі,

від чого трон виглядав страхітливо.

На його підлокітниках сиділи дві голі дівчини з непристойним татуюванням на шкірі. Кожна з них тримала в руках по глечику і,

дотримуючись черговості, наливала вино в келих людині, що сиділа на троні. Чоловік цей був більше семи футів зросту, на його голові

красувалася корона з білого заліза. Брудне заплутане волосся спадало на чоло. У світлих довгих пасмах просвічувала сивина.

На змарнілому пухкому обличчі, обрамленому рудою бородою, стирчав великий ніс з синіми прожилками вен; глибоко посаджені блакитні

очі оглядали присутніх з ненавистю і підозрою.

Король був одягнений в парчеву вадагську одежу, - засмальцьовану, з плямами бруду. Накинута на плечі куртка з вовчих шкур висіла на

ньому мішком. Пальці монарха виблискували кільцями, вкраденими у вадагів і у надрагів. Одну руку Лір-а-Брод тримав на ефесі кованого

залізного меча, іншою - стискав мідний кубок в оправі з діамантів. Оточуючи поміст, спиною до свого повелителя, тримаючи меч наголо і

виставивши перед собою оббиті шкірою і міддю щити, плечем до плеча стояли стражники. Кожен з них не поступався королю зростом.

Мідні шоломи майже повністю приховували бородаті обличчя. Очі, палаючі ненавистю, дивилися в далечінь. Зіркова, або як її зазвичай

називали, Хмура Варта, була фанатично віддана своєму панові.

Король Лір-а-Брод окинув поглядом зал.

Його заповнювали воїни.