Повелителі мечів

Одна з дівчат голосно скрикнула і знепритомніла. Юнаки схилили голови і заплакали. Діти злякано дивилися по сторонах, не розуміючи,

що їх чекає.

Крізь верхні прути клітки були протягнуті мотузки, перекинуті через балку, і слуги почали тягнути за них, піднімаючи нещасних селян

до стелі.

Кіт стиснувся у грудочку, але не покинув свій спостережний пост.

Очі мабденських воїнів збуджено блищали. Слуги внесли велику жаровню, поставили її під клітку і вилили на розпечене вугілля глечики з

маслом.

Полум’я стовпом піднялося в повітря. Збожеволілі бранці дико кричали.

Король Лір-а-Брод весело зареготав.

Гландит-а-Край вторив своєму королю.

Герцоги, графи, генерали вторили королю і Гландит-а-Краю.

Крики жертв поступово вщухли. Вогонь злегка потріскував, пахло горілою людською плоттю.

Сміх теж затих, і в залі запанувала мертва тиша. Мабденські воєначальники застигли в напруженому очікуванні.

У місті Каленвірі, в замку короля Лір-а-Брода, в Тронному Залі пролунало виття.

На всяк випадок кіт відбіг ближче до коридору.

Виття наростало. Воно заморожувало кров. Світильники і факели раптово згасли. Зал поринув у пітьму.

Моторошне виття чулося з усіх боків, то затихаючи, то посилюючись. Потім почулося грізне гарчання.

Ці звуки видавали Собака і Рогатий Ведмідь - темні і страшні Боги мабденів.

***

Стіни залу здригнулися. Поміст, на якому стояв трон, слабо засвітився. У райдужному сяйві, драуючому очі, на помості з’явилася