Повелителі мечів

- За дверима, сір. Я не наважився осквернити твій погляд видом настільки брудної тварини без твого дозволу.

- Нехай він увійде.

Бородаті воїни, як один, втупилися в двері з почуттям огиди і цікавості. Елітні стражники не ворухнулись. Король Лір всівся на трон

і простягнув кубок одній з дівчат.

Двері відчинилися.

Істота, що лише чимось нагадувала людину, увійшла в зал. Ряди воїнів розімкнулися, і вона, улесливо кланяючись на кожному кроці, стала повільно просуватися вперед.

У надрага було темне обличчя з плоскими рисами і зарослий волоссям низький лоб.

Куртка і штании з тюленячої шкіри висіли на ньому мішком.

Король Лір-а-Брод з огидою скривив губи. Він нетерпляче махнув рукою герцогу Краю.

- Нехай твій раб каже, що знає, і забирається геть. - Гландит витягнув руку і міцно ухопив надрага за жорстке волосся.

- Говори, паскудо, моєму королю, що ти побачив своїм потойбічним зором!

надраг відкрив рот, але від страху не зміг вимовити не слова.

- Говори! Живо!

- Я… я бачив інші виміри…

- Ти бачив Іфсрарн? Пекло? - В жаху пробурмотів король.

- Інші виміри… - надраг здригнувся і злякано кивнув. - Так, Іффарн, Пекло. Я розмовляв з одним… дияволом.

Він сказав мені, що Повелитель Хаосу Аріох…

- Він має на увазі Повелителя Мечів, Араго, - пояснив Гланднт. - Великого Старого Бога.

- Диявол сказав мені, що Аріоха Араго переміг один вадаг, принц Корум.

Повелитель Закону знову править нашими П’ятьма… нашим світом. - надраг судорожно зітхнув і замовк.