Повелителі мечів

закінчив свою розповідь, Джері сказав:

- Цілком очевидно, що в даний момент немає сенсу звертатися за допомогою до лорда Аркіна. Поки пам’ять про Аріоха не зникне з думок

і душ більшості людей, Повелитель Закону не поверне колишню силу. І, як завжди і всюди, битва смертних буде уособлювати битву Богів, а

війна між королівствами Лір-а-Брода і Лайвм-ан-Ешем буде віддзеркаленням війни між Законом і Хаосом на інших вимірах. Якщо виграє

Лір-а-Брод, Хаос восторжествує і лорд Аркін знову відправитися у вигнання. До того ж Аріох аж ніяк не самий могутній з Володарів

Мечів. Ксіомбарг куди сильніша, ніж він, а Мабельрод набагато сильніший, ніж Ксіомбарг. Я б навіть сказав,що тут, на Землі, ви

практично не зазнали впливу Хаосу.

- Мені від цього не легше, - пробурмотів Корум.

- Давайте тверезо оцінимо обстановку, - запропонувала Раліна.

- Скажи, а Королева і Король Мечів можуть прийти на допомогу Лір-а-Броду? - запитав Корум.

- Боги не мають права особисто брати участь у боях між смертними. Але існує багато способів вплинути на результат битви. Ти хотів би дізнатися плани короля Ліра?

- Звичайно. На жаль, це неможливо. - Джері посміхнувся.

- Думаю, скоро ти зрозумієш, як пощастило герою мати такого супутника, як я. - І з цими словами він запустив руку в мішок і на подив усіх присутніх дістав звідти якусь тваринку. Воно, здавалося, навіть не

помітило, що більше доби провело в мішку, і, відкривши великі очі, радісно занявчало.

Це був кіт, або по крайній мірі щось схоже на кота з чорною спинкою і хвостом, білими лапками, мордочкою і грудьми і з парою

красивих чорних крил з білою окантовкою. Джері запропонував йому поласувати прямо зі столу, і кіт жадібно накинувся на їжу.

Раліна веліла слугам принести молоко, і, всмак нализавшись, кіт сів на лаву поруч з Джері і взявся ретельно вмиватися, почавши з

лапок і грудей, а закінчивши крилами.

- Ніколи в житті я не бачив такого дива, - прошепотів Белдан.

- І я, де тільки не побував, другого такого не бачив, - погодився Джері. - Він - кіт доброзичливий і часто мене виручав. Іноді наші шляхи розходяться, і я не зустрічаюся з ним років сто, але, як правило, ми завжди разом, і після довгої розлуки він відразу мене впізнає. Я назвав його Базиліо. Зізнатися, ім’я зовсім не оригінальне, але воно йому подобається. Сподіваюся, він зуміє нам допомогти.