Повелителі мечів

- Яким чином? - Запитав Корум.

- Дуже просто, друзі мої. Він злітає в палац Лір-а-Брода, подивиться, що там відбувається, а потім повернеться і все нам розповість.

- Він уміє говорити?!

- Мовою це не назвеш, але я його розумію. Ну так як, хочете, щоб я послав його в Каленвір?

Корум нерозуміюче дивився то на кота, то на його господаря.

- Чому б і ні? - Розгублено вимовив він.

- Тоді ми з Базиліо піднімемося на дах, і я поясню йому, що треба робити.

Раліна, Корум і Белдан мовчки дивилися, як Джері ретельно припасував на голові свого капелюха, взяв кота під пахву, вклонився і

вийшов із залу. У відчинені двері було видно, як супутник героїв піднімається сходами на дах.

- По-моєму, я сплю, - сказав Белдан.

- Так воно і є. - Корум зітхнув. - Тепер нам сниться новий сон. Будемо сподіватися, що ми зможемо прокинутися…

Глава 2

ЗБОРИ В КАЛЕНВІРІ

Маленький крилатий кіт швидко летів по нічному небу на схід, у напрямку до Каленвіру. Сірий дим з тисячі труб піднімався над містом,

затьмарюючи місяць. Будинки та палаци були складені з гранітних плит. Над усіма будівлями височів похмурий замок короля Лір-а-Брода;

чорні вежі його виблискували, освітлені вогнями; звуки, схожі на грім, прокочувалися над його дахом, хоча небо було безхмарним.

До цього замку підлетів маленький кіт Базиліо і, сівши на одну з башт, склав крила. Жовті зіниці очей блиснули: в один бік, потім в

іншу, наче він не знав, що робити далі.

Хутро у кота здибилося, вуса наїжачились, хвіст став трубою. Базиліо відчув присутність темних сил, надприродних істот, одного з яких він ненавидів лютою ненавистю. Обережно зістрибнувши на дах, кіт протиснувся у вузьке віконце і потрапив в темну круглу кімнату. За її відкритими дверима виднілася сходи, що вели на вежу. У замку Лір-а-Брода панувала напівтемрява, в ньому легко було сховатися і

зачаїтися.