Повелителі мечів

величезна істота, яка, немов пародіюючи Людину, встала на задні лапи і витягнулось на весь зріст. Відкривши пащу, вона повертала

голову то в один, то в інший бік, жадібно принюхуючись. Собака замотала головою; з горла її вирвалося гарчання.

Зустрічне ричання, куди більш грізне, пролунало з іншого боку трону.

Світло згустилося, перетворившись у величезного чорного ведмедя з довгими рогами, що загиналися до шиї. Ведмідь злобно наморщив ніс,

оголивши великі гострі ікла, схопив лапою закопчені прути клітки і притягнув її до трону.

Собака і Ведмідь з жадібністю накинулися на їжу, запихаючи в рот шматки м’яса, хриплячи і плямкаючи, хрустячи кістками, вилизуючи

кров.

Наситившись, Нерозумні Боги нерозумних мабденів сіли на помості і втупилися на мовчазних, переляканих на смерть воїнів.

Король Лір-а-Брод вийшов з кола, утвореного хмурою вартою, і підійшов до трону. Опустившись на коліна, він підняв руку на знак

повної покори Собаці і рогатому Ведмедю.

- Великі Боги, почуйте нас! - Простогнав він. - Нам стало відомо, що Повелитель Араго убитий одним шефанго, який примкнув до наших

ворогів з Лайвм-ан-Еша, зникаючої в морі країни. Нам загрожує загибель, а значить, і ви, наші Боги, перебуваєте в небезпеці. Чи

можемо ми розраховувати на вашу допомогу? - Собака завила, Ведмідь загарчав.

- Ви допоможете нам, о Великі Боги? Лютою ненавистю спалахнули очі Собаки, і у відповідь очі всіх присутніх також загорілися

злобою. Собака задоволено кивнула і вимовила уривчастим, різким голосом, насилу відкриваючи пащу:

- Ми знаємо про небезпеку. Вона більша, ніж ви думаєте. Треба якомога швидше знищити ворога. Тоді ті, кому ми служимо, повернуться і

дадуть нам силу.

- Ми готові, о Собака! Наші війська стоять в Каленвірі і чекають наказу про виступ.

- Добре. Ми вам допоможемо. - Вона повернула голову і подивилася на свого рогатого брата.

Голос Медведя був високим, але говорив він виразно.