Повелителі мечів

***

Раліна прокинулася через кілька годин. Вона подивилася на Корума, ніжно посміхнулася і знову заснула.

Корум сидів на кормі, керуючи вітрилом. Вночі Раліна встала, і, не кажучи ні слова, сіла поруч. Так само мовчки він

загорнув її в свою червону мантію.

Коли піднялася місяць, вона нахилилася і поцілувала його в щоку.

- Я вже не сподівалася… - Вона заплакала. Він утішив її, як міг.

- Корум, - запитала вона, всмак наплакавшись, - чому все так добре скінчилося?

І він почав розповідати їй про свої пригоди. Він говорив про Рага-да-Кета, і про чарівного змія, про Вогненні Землі, про Аріоха і

про Аркіна.

Але Корум приховав від Раліни, що він убив рукою Кулла короля Темгол-Лепа, який хотів отруїти його, і її співвітчизника Ганофакса,

який хотів йому допомогти.

Коли Корум закінчив свою розповідь, обличчя Раліни просвітліло і вона щасливо посміхнулася.

- Нарешті ми зможемо знайти спокій! Наші прикрості позаду!

- Якщо пощастить, наш спокій довго ніхто не порушить. - Сонце, яке сходило, пофарбувало горизонт рожевою фарбою. Корум тримав бот строго за курсом.

- Але ж ти більше не залишиш мене одну? Тепер, коли Повелитель Закону править нами…

- Він отримав владу лише над П’ятьма Вимірами. Повелителі Хаосу навряд чи змиряться з тим, що сталося. Наостанок Аріох сказав, що я

приречений на вічний бій з Повелителями Мечів. Лорд Аркін теж не стане сидіти склавши руки, поки на десяти з п’ятнадцяти вимірювань

панує зло. І про Гландит-а-Края ми ще не раз почуємо.

- Ти все ще хочеш помститися йому?

- Тепер уже ні. Герцог Край був сліпим знаряддям Аріоха. Але він не забуде своєї ненависті до мене, Раліна.