Повелителі мечів

Корум, нічого не знаючий про мабденів;

Корум похмурий і сумний;

Корум з оком Рінна і рукою Кулла;

Корум вмираючий…

Ще один крок.

Корум плив у потоці крові. Він спробував намацати дно. Хижі риби мчали до нього, стукаючи щелепами. Йому дуже хотілося повернути,

але він продовжував іти їм назустріч.

Корум стояв у тунелі із золота і срібла. В кінці тунелю були срібні двері, за якими чувся якийсь шум.

Зі шпагою в руці він увійшов у ці двері, і опинився на нижній галереї зали, де почув відголоси дивного сміху.

Він зрозумів, що знаходиться в палаці Валета Мечів.

Глава 6

ЇЖА БОГІВ

У гігантському залі Корум відчув себе пігмеєм. Раптово всі його пригоди, всі його бажання, всі його злочини і всі його пристрасті

здалися йому жалюгідними й нікчемними. Його розпач погіршувався ще й тією обставиною, що він очікував вступити у двобій з Аріохом

відразу, як увійде до палацу.

Але на Корума ніхто не звернув ані найменшої уваги. Його поява залишилася непоміченою. Два рогатих демона з довгими хвостами билися

один з одним на одній з верхніх галерей. Вони голосно сміялися, хоча обидва були смертельно поранені.

Здавалося, битва демонів поглинула всю увагу Аріоха.

Валет Мечів, Повелитель Хаосу, лежав на купі покидьків і потягував якусь смердючу рідину з брудного кубка. Величезні складки шкіри

на жирному тілі Аріоха тряслися, коли він сміявся. Його голе тіло як дві краплі води було схоже на мабденське. З ніг до голови він був