Повелителі мечів

Валет позіхнув і делікатно прикрив рот витонченою долонькою.

- А чому - ні? Але досить про це. Скажи, чим я можу розважити тебе? - Корум задумався.

- Я хотів би оглянути твій палац, - нерішуче сказав він. - Ніколи не бачив такого велетенського. - Аріох підняв брови.

- І це все?

- Поки все. - Валет посміхнувся.

- Бажання гостя - закон. Та й мені буде цікаво - адже я ще не бачив усього палацу. Ідемо.

Він м’яко поклав руку на плече Корума і підштовхнув його до дверей.

***

Вони йшли по галереї дивовижної краси зі стінами з переливчастого мармуру, і Аріох говорив глибоким оксамитовим голосом:

- Бачиш, друже Корум, П’ятнадцять Вимірів загнивали протягом багатьох тисячоліть. Візьмемо, приміром вадагів. Чим ви займалися? По

суті, нічим. Повелителі Закону навели такий ідеальний порядок, що його навряд чи варто було порушувати, і, як наслідок, ви перетворилися в базік і ледарів, які закосніли у своєму невігластві. Ми привнесли багато нового в ваш світ: мій брат Мабельрод, моя сестра Ксіомбарг і я.

- Хто вони?

- Ти можеш знати їх під іменами Короля та Дами Мечів. Кожен з нас править П’ятьма з п=ятнадцяти Вимірів. Перемігши у битві, ми

відправили у вигнання Володарів Закону.

- І першим ділом знищили все добре і розумне, що вони створили.

- Як скажеш, смертний.

Корум спробував зібратися з думками. Логіка Аріоха була бездоганна, і, слухаючи гіпнотичний голос герцога, вадагський принц мимоволі

переконувався в його правоті.

Він обернувся і подивився на Валета Мечів.

- Мені здається, ти збрехав мені, герцог Аріох. Насправді ти куди більш пихатий, ніж говориш.