Повелителі мечів

принцу.

Корум простягнув ліву руку, але вона несподівано затремтіла, сіпнулася і вибила кубок з рук короля. Від здивування особа монарха

перекосилося.

Рука витягнулася, і шість пальців зімкнулися на горлі Темгол-Лепа.

Король захрипів, спробував ударити Корума ногою. Але пальці давили все сильніше і сильніше.

Сам не розуміючи, що відбувається, Корум голосно покликав на допомогу, але миттю зметикував, що охоронці зрозуміли з того, що

відбувається тільки одне, - чужинець напав на їхнього короля. Вихопивши з піхов шпагу, Корум окреслив нею півколо, відбиваючи удари

кийків, схожих на пташині лапи. Рага-да-Кета явно не вміли битися: їхні дії були неузгодженими, рухи - незграбними.

Рука Кулла відпустила Темгол-Лепа, і Корум побачив, що король мертвий.

Вадагський принц жахнувся. Сам того не бажаючи, він убив нещасну і невинну істоту! Стоячи над трупом короля, він рубав шпагою направо

і наліво, відрубуючи кінцівки, проламуючи черепи. Кров лилася рікою. Раптово Корум залишився один. Всюди лежали мертві Рага-да-Кета.

Ласкаве сонце розбивалося на бризки в струменях фонтану. Корум підняв чужу руку а рукавичці й плюнув на неї.

- Злісна тварюка! - Вигукнув він. - Раліна була права! Ти зробила мене вбивцею!

Але рука знову була йому слухняна. Він стиснув шість пальців. Вони корилися.

Тишу порушував лише плескіт води у фонтані.

Дивлячись на труп Темгол-Лепа, тремтячи від ненависті до самого себе, Корум підняв шпагу над головою. Він відріже руку Кулла. Краще

бути калікою, ніж її рабом!

Земля зникла з-під ніг Корума, він полетів униз і впав на якогось волохатого звіра, який подряпав його своїми пазурами.

Глава 3

ВИХІДЦІ З ТЕМРЯВИ