Гаррі Поттер і смертельні реліквії

різні новини. Гаррі відчував, що тільки активними діями він розвіє почуття провини й горя, і що

він якнайскоріше повинен узятися за пошук і знищення горокраксів.

— Ти ж нічого не вдієш з тими... — Рон беззвучно проказав губами слово "горокраксами",

— поки тобі не стукне сімнадцять. На тобі й досі є Слід. Та й хіба тут ми не можемо все

розпланувати з таким самим успіхом, як і деінде? Чи, може, — Рон перейшов на шепіт, — ти

вже знаєш, де вони, ті відомо-що?

* Не знаю, — зізнався Гаррі.

* Здається, Герміона щось там досліджувала, — згадав Рон. — Казала, що розповість, як

ти вже будеш тут.

Вони сиділи за сніданком. Містер Візлі й Білл щойно відбули на роботу, місіс Візлі пішла

нагору будити Герміону й Джіні, а Флер подалася приймати ванну.

— Тридцять першого Слід перестає діяти, — сказав Гаррі. — Це означає, що я ще мушу тут

сидіти всього чотири дні. А тоді я зможу...

— П’ять днів, — твердо виправив його Рон. — Треба залишитися на весілля. Якщо ми

його пропустимо, вони нас повбивають. Гаррі зрозумів, що "вони" — це Флер і місіс Візлі.

— Невже вони не усвідомлюють, як це важливо?..

— Звичайно, ні, — знизав плечима Рон. —Та й звідки їм про це знати. Але раз ти про це

згадав, я хотів би побалакати на цю тему.

Рон зиркнув на двері, перевіряючи, чи не повертається місіс Візлі, і підсунувся ближче до

Гаррі.