Гаррі Поттер і смертельні реліквії

штабу на площі Ґримо, ставали по черзі тайнохоронцями.

— А оскільки нас двадцятеро, то це дуже послаблює дію чарів Довіри. Удвадцятеро

більше можливостей для смертежерів видобути з когось таємницю. Годі сподіватися, що

вона втримається надовго.

— Але ж Снейп давно вже, мабуть, виказав смертежерам адресу? — запитав Гаррі.

— Річ у тім, що Дикозор захистив її кількома протиснейповими закляттями на той

випадок, якщо він знову там з’явиться. Ми сподіваємося, що вони достатньо потужні,

й не тільки його не підпускатимуть, а й запечатають йому рота, коли він захоче розповісти про

цей будинок. Проте стовідсоткової певності немає. Це було б божевілля — і далі

користуватися цим будинком як штаб-квартирою тепер, коли його захист такий ненадійний.

Того вечора на кухні зібралося стільки людей, що важко було орудувати ножами й

виделками. Гаррі опинився пліч-о-пліч із Джіні. Згадка про те несказане, що майнуло між ними,

викликала в нього бажання опинитися бодай через кілька душ від неї. Він як міг уникав

торкатися її руки, і тому ледве міг різати курку.

* Нема новин про Дикозора? — спитав Гаррі в Білла.

* Жодних, — відповів Білл.

Вони не могли влаштувати йому похорон, бо Білл з Люпином так і не знайшли його тіла.

Важко було з’ясувати, де він упав, беручи до уваги темряву й хаотичність бою.

— У "Щоденному віщуні" не було ані слова про його смерть чи про те, що знайшли його

тіло, — вів далі Білл. — Та це ще нічого не означає. Зараз багато чого замовчується.