Гаррі Поттер і смертельні реліквії

він говорив далі, і водночас, здалося Гаррі, боялися того, що можуть почути.

— Я знаю, що ти думаєш, — сказав нарешті Білл, — я сам про це міркував. Вони нас

чекали, правда? Але нас не міг зрадити Манданґус. Вони ж не знали, що буде семеро Поттерів,

це їх спочатку спантеличило. А якщо ви вже забули, то нагадаю, що саме Манданґус

запропонував отак їх надурити. Чого ж він тоді відразу не розкрив їм усі карти? Гадаю, що Данґ

просто перелякався. Він не хотів у це встрявати, але Дикозор його примусив, а тоді за ними

погнався Відомо-Хто. Тут кожен запанікує.

— Відомо-Хто діяв саме так, як і сподівався Дикозор, — шморгнула носом Тонкс. —

Дикозор казав, що той шукатиме справжнього Гаррі біля найдосвідченіших, найвправніших

аврорів. Спочатку він гнався за Дикозором, а коли Манданґус їх розкрив, полетів за Кінґслі...

— Т’ак, це все дьюже добге, — втрутилася Флер, — та все одно не пояснює, звідки вони

знали, що ми забигаємо ’Аггі сьоготні. Хтось був дьюже недбалий. Хтось патякати язиком

і виказав дату вильоту. Це єдине пояснення, чому вони знали дату, але не весь плян.

На її вродливому обличчі блищали сльози. Флер з викликом поглядала на всіх, мовби

підбурюючи щось їй заперечити. Ніхто не заперечив. Тишу порушувало тільки гикання Геґріда,

що безуспішно затуляв рот хустинкою-як-скатертинкою. Гаррі глянув на Геґріда, який зовсім

недавно ризикував власним життям, щоб урятувати Гаррі... на Геґріда, котрого він любив,

котрому довіряв, який колись здуру вибовкав життєво необхідну Воддемортові інформацію в

обмін на драконяче яйце...

* Ні, — голосно промовив Гаррі, й усі здивовано повернулися до нього: вогневіскі ніби