Гаррі Поттер і смертельні реліквії

заносили у вагон Албусову валізу й сову. — Я тільки забував дивитися в бічне дзеркальце, але ж

гляньмо правді у вічі — для чого ж тоді існує всечутливе заклинання?

Тим часом на платформі Лілі і Х’юґо, Розин менший брат, вели жваву дискусію про те, в

який гуртожиток їх розподілять, коли вони нарешті опиняться в Гоґвортсі.

* Якщо не потрапите у Ґрифіндор, ми вас позбавимо спадщини, — сказав Рон, — але ми

руки не викручуємо.

* Роне!

Лілі й Х’юґо засміялись, а Албус і Розі засмутилися.

* Він пожартував, — пояснили їм Герміона й Джіні, але Рон уже не звертав на це уваги.

Перехопивши погляд Гаррі, він ледь помітно кивнув головою на якесь місце кроків за п’ятдесят

від них. Пара на мить розвіялась і крізь неї доволі виразно можна було побачити три постаті.

* Бачите, хто там?

Там стояв у чорному, застібнутому під саму шию, пальті Драко Мелфой з дружиною та

сином. Він уже трохи полисів, і це лише підкреслювало його гостре підборіддя. Син був дуже на

нього схожий, так само, як Албус був схожий на Гаррі. Драко помітив, що Гаррі, Рон, Герміона й

Джіні на нього дивляться, скупо їм кивнув і відвернувся.

* Бачиш того малого Скорпіуса? — ледь чутно сказав Рон. — Постарайся, Розі,

перевершити його у всіх іспитах. Слава Богу, що голова в тебе мамина.

* Роне, заради всіх святих, — суворо дорікнула йому Герміона, хоч сказане їй

сподобалось. — Не настроюй їх одне проти одного, вони тільки починають разом учитися!