Гаррі Поттер і смертельні реліквії

уздовж поїзда вже зачинялися, розмиті постаті батьків юрмилися, востаннє цілуючи дітей і

даючи їм останні поради. Албус застрибнув у вагон, і Джіні зачинила за ним двері. Учні

повисовувалися з усіх сусідніх вікон. Безліч облич, на поїзді і на платформі, повернулися до

Гаррі з Роном дивлячись на учнів.

— Не турбуйся, — заспокоїв його Рон. — Це вони мене побачили. Я дуже популярний.

Албус, Розі, Х’юґо і Лілі засміялися. Поїзд зрушив з місця, і Гаррі пішов поряд з ним,

дивлячись на худорляве обличчя сина, що аж світилося від радості й хвилювання. Гаррі

всміхався і махав рукою, хоч і відчував втрату, дивлячись, як віддаляється від нього син...

Остання хмарка пари розчинилася в осінньому повітрі. Поїзд завернув за ріг. Гаррі стояв з

прощально піднятою рукою.

— Усе з ним буде добре, — прошепотіла Джіні.

Гаррі глянув на неї, опустив руку й машинально торкнувся шраму-блискавки на своєму

чолі.

— Я знаю.

Шрам не болів уже дев’ятнадцять років. Усе було добре.

Document Outline

Джоан К. Ролінґ

Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Гаррі Поттер – 7