Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Побачимося на Різдво.

* Бувай, Ал, — сказав Гаррі, обіймаючи сина. — Не забудь, що Геґрід запросив тебе

наступної п’ятниці на чай. Не заводься з Півзом. Ніяких дуелей, поки не навчишся, як це робити.

І не слухай Джеймса, якщо він почне тебе під’юджувати.

— А що, як я опинюся в Слизерині?

Він це прошепотів батькові на вухо, і Гаррі зрозумів, що лише ця мить розлуки змусила

Албуса викрити всю глибину і щирість його страху.

Гаррі присів навпочіпки, і Албусове обличчя було тепер трохи вище за його власне. Албус

єдиний з трьох дітей Гаррі успадкував Ліліні очі.

— Албусе Северусе, — сказав Гаррі тихенько, щоб не почув ніхто, крім Джіні, а вона була

достатньо тактовна, аби вдати, ніби махає рукою Розі, яка давно вже була у вагоні, — тебе

назвали на честь двох директорів Гоґвортсу. Один з них був слизеринцем, але я в житті не

зустрічав відважнішої за нього людини.

— Але ж якщо...

* ...тоді гуртожиток Слизерина поповниться чудовим учнем. Для нас це не має значення,

Ал. Та якщо це для тебе має таке велике значення, то обери Ґрифіндор, а не Слизерин.

Сортувальний Капелюх врахує твій вибір.

* Справді?

— Так було зі мною, — відповів Гаррі.

Він ще не розповідав про це дітям і побачив тепер, як здивувався Албус. Та двері вагонів