Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Ні, — рішуче заперечив Гаррі, — ви з Алом поселитеся в одній кімнаті лише тоді, як я

вирішу, що наш будинок можна розвалити.

Він зиркнув на старий облуплений годинник, що належав колись Фабіанові Превету.

* Майже одинадцята, пора заходити в вагон.

* Не забудь передати привіт Невілу! — нагадала Джеймсові Джіні, обіймаючи його.

* Мамо! Я ж не можу передати привіт панові професору!

* Але ж ти знаєш Невіла...

Джеймс закотив очі.

— Поза школою так, а в школі він професор Лонґботом. Не можу ж я прийти на гербалогію

і сказати йому: "Привіт!.."

Скрушно похитавши головою, наче дивуючись маминому невігластву, він розрядив енергію,

хвицьнувши ногою Албуса.

* До зустрічі, Ал. Стережися тестралів!

* Я думав, вони невидимі? Ти ж сам казав, що вони невидимі!

Але Джеймс лише засміявся, дозволив матері себе поцілувати, поспіхом обійняв батька і

заскочив у вагон, що швидко заповнювався учнями. Помахав усім рукою й побіг коридором

шукати друзів.

— Тестралів не треба боятися, — заспокоїв Албуса Гаррі. — Це лагідні створіння, вони

зовсім не страшні. Крім того, ви не поїдете в школу на диліжансах, а попливете на човнах.

Джіні поцілувала Албуса на прощання.