Гаррі Поттер і смертельні реліквії

між дев’ятою і десятою платформами. Албусів голос долетів до Гаррі попри навколишній гамір

— сини поновили суперечку, почату ще в машині.

* Я не буду! Не буду я в Слизерині!

* Джеймсе, та вгамуйся вже! — сказала Джіні.

* Я тільки сказав, що він може там опинитися, — не вгавав Джеймс, насміхаючись з

меншого брата. — А що тут такого. Він може потрапити в Слиз...

Але тут Джеймс піймав материн погляд і замовк. П’ятеро Поттерів підійшли до

перегородки. Джеймс озирнувся, зміряв меншого брата задерикуватим поглядом, забрав у матері

візочка й побіг. За мить він щез.

— Ви будете мені писати? — одразу запитав у батьків Албус, скориставшись тимчасовою

відсутністю брата.

— Та хоч щодня, якщо захочеш, — відповіла Джіні.

— Ну, не щодня, — швидко заперечив Албус. — Джеймс каже, що більшість учнів

отримує листи з дому лише раз на місяць.

— Торік ми писали Джеймсові тричі на тиждень, — сказала Джіні.

— І не дуже розвішуй вуха, як він починає плести тобі щось про Гоґвортс, — додав Гаррі.

— Він любить посміятися, цей твій братик.

Вони всі разом почали штовхати другий візочок, набираючи розгону. Перед самою

перегородкою Албус замружився, проте зіткнення не сталося. Натомість родина опинилася на

платформі дев’ять і три чверті, затуманеній густою білою парою, що валувала з яскраво-