Гаррі Поттер і смертельні реліквії

йому нестерпного болю. — Його труп гниє в мармуровій гробниці на території цього замку, я це

бачив, Поттере, і він не повернеться!

* Так, Дамблдор мертвий, — спокійно сказав Гаррі, — але не ти його вбив. Він обрав

свій шлях смерті, обрав за кілька місяців до загибелі, узгодив усе, до деталей, з людиною, яку

ти вважав своїм слугою.

* Що за дитячі казочки? — єхидно пирхнув Волдеморт, але не нападав, тільки вдивлявся

червоними очима в очі Гаррі.

* Северус Снейп служив не тобі, — пояснив Гаррі. — Він був вірний Дамблдорові ще

відтоді, як ти почав полювати на мою матір. Та ти цього так і не зрозумів, бо є таке, чого тобі не

зрозуміти. Ти ніколи не бачив Снейпового патронуса, Редле? Волдеморт не відповів. Вони брели

по колу, неначе вовки, готові роздерти один одного.

* Снейповим патронусом була лань, — сказав Гаррі, — як і в моєї матері, бо він любив її

все своє життя, ще змалку. Ти мав би це зрозуміти, — вів далі він, побачивши, як хижо

роздуваються Волдемортові ніздрі, — адже він просив тебе її пощадити. Згадав?

* Він хотів нею володіти, та й годі, — глузливо вишкірився Волдеморт, — а коли її

нестало, погодився, що існують на світі й інші жінки, чистішої крові, достойніші його...

— Це він тобі так казав, — усміхнувся Гаррі, — але сам був Дамблдоровим шпигуном — з

тієї миті, як ти став для неї загрозою, і відтоді він завжди діяв проти тебе! Дамблдор був уже на

порозі смерті, коли Снейп допоміг йому відійти!

— Немає значення! — верескнув Волдеморт, що ловив кожне слово, і тепер розреготався,