Гаррі Поттер і смертельні реліквії

що махали руками, кружляли й пригиналися навколо нього, не в змозі його знищити...

Белатриса теж іще билася, кроків за п’ятдесят від Волдеморта, і теж, як і її хазяїн, одразу з

трьома суперницями: Герміоною, Джіні та Луною. Дівчата билися відчайдушно, але Белатрису

здолати не могли. Гаррі аж стрепенувся, побачивши, як смертельне закляття пролетіло повз

Джіні так близько, що від смерті її відділяв буквально дюйм...

Він змінив напрямок, кинувшись не до Волдеморта, а до Белатриси, та не ступив і кількох

кроків, як хтось мало не збив його з ніг.

— ГЕТЬ ВІД МОЄЇ ДОНЬКИ, ЗАРАЗО!

Місіс Візлі на бігу скинула плащ, щоб вивільнити руки. Белатриса крутнулася на місці й

зареготала, побачивши нову суперницю.

— З ДОРОГИ! — крикнула місіс Візлі дівчатам і, махнувши чарівною паличкою, вступила

в двобій. Гаррі з жахом і захопленням дивився, як ширяє й розсікає повітря чарівна паличка

Молі Візлі. Посмішка Белатриси Лестранж зів’яла, змінившись оскалом. Пучки світла вилітали

з обох чарівних паличок, підлога під ногами розпеклася й потріскалась. Дві жінки билися не на

життя, а на смерть.

— Не треба! — крикнула місіс Візлі, коли декілька учнів кинулося їй на поміч. — Назад!

Назад! Вона моя!

Сотні людей скупчилися попід стінами, стежачи за двома боями — Волдеморта з трьома

суперниками та Белатриси з Молі. Гаррі стояв невидимий, розриваючись між ними, прагнучи і

нападати, й захищати одночасно, але не мав певності, що випадково не влучить у невинну