Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— ГАРРІ! — кричав Геґрід, — ГАРРІ. . ДЕ ГАРРІ? Панував хаос. Атака кентаврів розметала

смертежерів, усі тікали, щоб не потрапити велетам під ноги, й дедалі ближче шуміло

підкріплення, що з’явилося хтозна-звідки. Гаррі побачив великих крилатих істот, що ширяли

над головами Волдемортових велетів. Тестрали і гіпогриф Бакбик роздряпували їм очі, а Ґроп

тим часом натхненно й відчайдушно їх дубасив. Усі чаклуни — і оборонці Гоґвортсу, і смертежери

— змушені були рятуватися від них у замку. Гаррі насилав закляття на всіх підряд смертежерів,

і ті падали як підкошені, не знаючи, що чи хто в них влучив, а їхні тіла топтала відступаюча

юрба.

Гаррі, схованого під плащем-невидимкою, заштовхали у вестибюль. Він шукав

Волдеморта й побачив його по той бік приміщення — Темний Лорд метав наліво й направо

закляття, задкуючи до Великої зали й вигукуючи вказівки своїм поплічникам. Гаррі начаклував

нові закляття "щит", і Шеймус Фініґан та Анна Ебот, які могли стати Волдемортовими

жертвами, промчали повз нього до Великої зали і вступили в бій, що точився вже там.

І ось ще більше, набагато більше, людей стали штурмувати передні сходи, і Гаррі побачив,

як Чарлі Візлі біжить наввипередки з Горацієм Слизорогом, і досі вдягненим у смарагдову

піжаму. Гаррі здогадався, що вони повернулися на чолі величезної армії родичів і друзів усіх

гоґвортських учнів, що билися в замку, а також загону власників крамничок та інших мешканців

Гоґсміда. Кентаври Бейн, Ронан і Маґор’ян увірвалися в залу, цокаючи копитами, а за спиною

Гаррі вибухом зірвало з завіс двері кухні.

У вестибюль вдерлася сила-силенна гоґвортських ельфів-домовиків. Вони горлали й