Гаррі Поттер і смертельні реліквії

вигукнув він, і у відповідь залунали схвальні вигуки натовпу, проти якого глушильні чари

Волдеморта виявились безсилі.

* Дуже добре, — сказав Волдеморт, і Гаррі відчув у його шовковому тоні більше загрози,

ніж у найпотужнішому заклятті. — Якщо це твій вибір, Лонґботоме, то повернемось до

попереднього плану. Ти сам цього забажав, — сказав він м’яко. — На свою голову.

Дивлячись крізь вії, Гаррі побачив, як Волдеморт махнув чарівною паличкою. Наступної

миті щось схоже у напівтемряві на безформного птаха вилетіло з розбитого вікна замку прямо

Волдемортові в руки. Він узяв цю вкриту цвіллю річ за гострий кінчик і струснув. Це був

порожній і пошарпаний Сортувальний Капелюх.

— У Гоґвортській школі більше не буде сортувань, — повідомив Волдеморт. — Не буде

гуртожитків. Усі матимуть єдину емблему, щит і кольори мого шляхетного предка Салазара

Слизерина. Чув, Невіле Лонґботоме?

Він навів чарівну паличку на Невіла, від чого той завмер, і натягнув Капелюх Невілові на

голову по самі очі. Натовп оборонців замку завирував, і смертежери всі як один підняли чарівні

палички, тримаючи гоґвортських бійців на відстані.

— Невіл зараз продемонструє, що станеться з кожним, кому вистачить дурості

продовжувати опір, — сказав Волдеморт і від помаху його чарівної палички Сортувальний

Капелюх запалав.

Крики розкололи світанок, Невіла охопило полум’ям, а він завмер на місці і був безсилий

навіть ворухнутися. Гаррі вже не міг цього стерпіти, він мусив діяти...