Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Його вбили, коли він намагався непомітно вислизнути з території замку, — Волдеморт

насолоджувався власною брехнею, — вбили, коли він намагався врятувати свою...

Волдеморт замовк на півслові. Гаррі почув шум бійки і крик, знову бахнуло, спалахнуло

світло і хтось застогнав з болю. Він непомітно розплющив очі. Хтось вискочив з натовпу й

напав на Волдеморта. Гаррі побачив, як той хтось, роззброєний, упав на землю, а Волдеморт

відкинув чарівну паличку нападника й зареготав.

— І хто ж це такий? — засичав він, як змія. — Хто добровільно вирішив

продемонструвати, що буде з кожним, хто не припинить опору, хоч битву вже програно?

Белатриса вдоволено розреготалася.

* Це Невіл Лонґботом, володарю! Хлопець, який завдавав стільки клопоту братові й

сестрі Керроу! Син аврорів, пам’ятаєте?

* А, так, пам’ятаю, — сказав Волдеморт, дивлячись, як Невіл намагається встати,

беззбройний і безборонний, у нейтральній зоні між смертежерами та вцілілими оборонцями

замку.

* Але ж ти чистокровний, правда, відважний хлопче? — запитав Волдеморт у Невіла, що

стояв перед ним, стиснувши кулаки.

* Ну то й що? — голосно озвався Невіл.

* Ти показуєш силу духу й відвагу, і ти походиш зі шляхетної родини. Ти можеш стати

дуже добрим смертежером. Нам потрібні такі, як ти, Невіле.

* Я буду з вами, як рак свисне! — глузливо кинув Невіл. — Дамблдорова армія! —