Гаррі Поттер і смертельні реліквії

в новому світі, що ми його побудуємо разом.

У замку й навколо нього панувала тиша. Волдеморт стояв так близько, що Гаррі знову не

наважився розплющити очі.

* Ходімо, — звелів Волдеморт, і Гаррі почув, як він пішов уперед. Геґріда змусили йти за

ним. Гаррі ледь-ледь розплющив очі й побачив перед собою Волдеморта, що йшов з

величезною змією Наджіні на плечах, і змія вже була без зачарованої клітки. Однак Гаррі не мав

змоги вихопити чарівну паличку, сховану під мантією, бо це неминуче помітили б смертежери,

що тупотіли по обидва боки від них у дедалі світліших передсвітанкових сутінках...

* Гаррі, — ридав Геґрід. — Йой, Гаррі... Гаррі...

Гаррі знову міцно заплющив очі. Він знав, що вони підходять до замку, й нашорошив вуха,

прислухаючись, чи не почує понад глузливі голоси смертежерів та їхній тупіт хоч якісь ознаки

життя, що свідчили б про ситуацію всередині.

— Стій.

Смертежери зупинились. Гаррі почув, як вони шикуються в шеренгу навпроти відчинених

вхідних дверей школи. Навіть крізь заплющені повіки пробивалося червонувате світло з

вестибюля. Він чекав. Ось-ось люди, заради яких він хотів пожертвувати життям, побачать його

мертвого в Геґрідових руках.

— НІ!

Цей крик був такий жахливий, що Гаррі не сподівався й не уявляв, що професорка

Макґонеґел може так голосити. Почув поблизу регіт іншої жінки, і зрозумів, що це Беатриса