Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Гаррі, його знання завжди були жалюгідні й поверхові! Те, чого Воддеморт не цінує, він

навіть не намагається збагнути. Про ельфів-домовиків і дитячі казочки, про любов, вірність і

невинність Воддеморт нічого не знає і нічого не розуміє. Нічогісінько. Він так і не осягнув тієї

істини, що все це має силу більшу, ніж у нього, силу, що сягає за межі всіляких чарів.

— Він узяв твою кров, вірячи, що вона його посилить, прийняв у своє тіло крихітну

часточку чарів, що їх твоя мати, помираючи, наклала на тебе, щоб захистити.

ї жертовні чари живуть у його тілі, і поки вони там, живеш ти сам і живе Волдемортова

остання надія.

Дамблдор усміхнувся Гаррі, а Гаррі дивився на нього з подивом.

— І ви це знали? Увесь час?

— Я здогадувався. Але мої здогади переважно справджуються, — радісно повідомив

Дамблдор, і досить довгий час вони сиділи мовчки, а істота за їхніми спинами скиглила й

тряслася.

* Це ще не все, — сказав Гаррі. — Я ще не все збагнув. Чому моя чарівна паличка

зламала ту, що він позичив?

* Щодо цього в мене немає впевненості.

— То спробуйте здогадатися, — запропонував Гаррі, і Дамблдор засміявся.

* Зрозумій, Гаррі, ви з Лордом Волдемортом побували в таких магічних сферах, які досі

були нікому не знані й ніким не розвідані. Та мені здається, що сталося щось небувале, таке, що

не зміг би передбачити або пояснити Волдеморту жоден майстер чарівних паличок.