Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* Як ти вже знаєш, Лорд Волдеморт, коли повернув собі людське тіло, сам того не

бажаючи, удвоє посилив зв’язок між вами. Часточка його душі і так була поєднана з твоєю, а

бажаючи себе зміцнити, він прийняв у себе часточку самопожертви твоєї матері. Якби ж він міг

збагнути, якою цілеспрямованою і страхітливою силою наділена ця самопожертва — можливо,

він би тоді не посмів торкатися твоєї крові... проте якби він це розумів, то не був би Лордом

Волдемортом і нікого б не вбивав.

— Забезпечивши цей подвійний зв’язок, поєднавши ваші долі так тісно, як ніколи за всю

історію не були пов’язані між собою двоє чаклунів, Волдеморт вирішив напасти на тебе з

чарівною паличкою, що мала спільну з твоєю паличкою серцевину. А тоді, як ми вже знаємо,

сталося щось дивне. Серцевини відреагували так, що Лорд Волдеморт, який не знав, що твоя

чарівна паличка — близнюк його палички, цього аж ніяк не сподівався.

* Того вечора, Гаррі, він перелякався більше за тебе. Ти змирився, навіть сприйняв

можливість своєї смерті, а от Лорд Волдеморт на таке був не здатен. Твоя відвага перемогла,

твоя чарівна паличка здолала його паличку. І тут щось відбулося між цими двома паличками,

щось таке, що віддзеркалювало стосунки між їхніми господарями.

* Я думаю, що твоя чарівна паличка ввібрала того вечора частину сили і властивостей

Волдемортової палички, тобто, можна сказати, що відтепер вона містила в собі частину самого

Волдеморта. Тому твоя чарівна паличка впізнала його, коли він гнався за тобою, впізнала

чоловіка, спорідненого з нею і водночас її смертельного ворога, тому вона вивергла на нього

частину його власних чарів, чарів набагато могутніших, ніж могла витворити Луціусова