Гаррі Поттер і смертельні реліквії

паличка. Твоя паличка тепер містила в собі твою надзвичайну хоробрість і Волдемортів

смертоносний хист. Що проти неї могла вдіяти нещасна паличка Луціуса Мелфоя?

* Якщо моя чарівна паличка була така могутня, то як її змогла зламати Герміона? —

запитав Гаррі.

* Мій любий хлопче, ці її дивовижні властивості виявлялися лише в протистоянні з

Волдемортом, який так необачно експериментував з найсокровеннішими законами магії. Лише у

двобої з ним ця паличка ставала неприродно могутня. А поза тим вона була така сама, як і всі інші

чарівні палички... хоч і дуже непогана, поза сумнівом, — лагідно завершив думку Дамблдор.

Гаррі тривалий час, а може, лише кілька секунд, сидів у роздумах. Тут важко було з

певністю судити про такі явища, як час.

* Він убив мене вашою чарівною паличкою.

* Він не зумів тебе вбити моєю паличкою, — виправив Дамблдор. — Думаю, ми обидва

згодні, що ти не мертвий... хоча, зрозуміло, — додав він, наче побоюючись, що висловився не

досить чемно, — я аж ніяк не хочу применшити твоїх, без сумніву, нестерпних страждань.

* Але зараз я почуваюся чудово, — сказав Гаррі, дивлячись на свої бездоганно чисті

руки. — А де ж ми є?

* Це я хотів би тебе запитати, — сказав, оглядаючись навколо, Дамблдор. — Де ми, на

твою думку, опинилися?

Поки Дамблдор про це не питав, Гаррі не мав ані найменшої гадки. Але тепер у нього

раптом з’явилася готова відповідь.