Гаррі Поттер і смертельні реліквії

— Тобто?

— Я шпигував заради тебе, брехав заради тебе, ризикував життям заради тебе. Усе це

робилося буцімто для того, щоб син Лілі Поттер був у безпеці. А тепер ти мені кажеш, що

вирощував його, наче свиню на забій...

* Це навіть зворушливо, Северусе, — серйозно сказав Дамблдор. — Невже ти таки зумів

хлопця полюбити?

* Його? — вигукнув Снейп. — Експекто патронум!

З кінчика його чарівної палички вистрибнула срібна лань, опустилася на підлогу кабінету,

оббігла навколо нього й вистрибнула у вікно. Дамблдор дивився, як вона відлетіла, а коли її

срібне сяйво згасло, знову повернувся до Снейпа, і в очах у нього стояли сльози.

— Аж через стільки часу?

— Завжди, — відповів Снейп.

Видиво змінилося. Тепер Гаррі бачив, як Снейп розмовляє з портретом Дамблдора за його

письмовим столом.

— Дай Волдемортові правильну дату від’їзду Гаррі від його тітки й дядька, — сказав

Дамблдор. — Бо інакше виникнуть підозри, оскільки Волдеморт вважає, що ти в курсі всього. І

спробуй підкинути ідею двійників-принад... думаю, це гарантуватиме Гаррі безпеку. Спробуй

конфундувати Манданґуса Флечера. І ще, Северусе, якщо тебе змусять узяти участь у гонитві,

дій якомога переконливіше... Не підмочи своєї репутації в очах Лорда Волдеморта, інакше

Гоґвортс опиниться в руках брата й сестри Керроу...