Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Кабінет зник, і ось у сутінках Снейп і Дамблдор бредуть разом по безлюдній території

замку.

— Що ти з Поттером робиш вечорами, коли замикаєтеся вдвох? — запитав зненацька

Снейп.

Дамблдор був стомлений.

* А що таке, Северусе? Хочеш йому призначити додаткове покарання? Хлопець

незабаром більше часу відбуватиме покарання, ніж робитиме щось інше.

* Він стає копією батька...

* З вигляду — можливо, але в глибині душі значно більше схожий на маму. Я віддаю

розмовам з Гаррі так багато часу, бо нам є що обговорити. Я повинен поділитися з ним певною

інформацією, поки ще не пізно.

* Інформацією... — повторив Снейп. — Ти довіряєш йому... і не довіряєш мені.

* Йдеться не про довіру. Мій час, як ми обидва знаємо, дуже обмежений. Мені вкрай

важливо дати хлопцеві достатньо інформації, щоб він міг зробити те, що мусить.

— А чому мені не можна отримати цю інформацію?

* Я намагаюся не класти всі свої таємниці в один кошик, тим паче в кошик, що вже так

давно погойдується в руці Лорда Волдеморта.

* Я це роблю за твоїм наказом!

* І робиш надзвичайно добре. Не думай, Северусе, що я недооцінюю ту небезпеку, якій ти

постійно себе піддаєш. Давати Волдемортові нібито безцінну інформацію, приховуючи