Гаррі Поттер і смертельні реліквії

водночас найсуттєвіші деталі — такої роботи я не зміг би довірити нікому, крім тебе.

* Однак ти значно більше покладаєшся на хлопця, неспроможного освоїти блокологію,

котрий чаклує дуже посередньо і має прямий зв’язок зі свідомістю Темного Лорда!

* Волдеморт боїться цього зв’язку, — відказав на це Дамблдор. — Нещодавно він на собі

відчув, що для нього насправді означає можливість поділитися з Гаррі свідомістю. Це був біль,

якого він ще не зазнавав ніколи. Він більше не наважиться опанувати свідомістю Гаррі, я в

цьому переконаний. Принаймні, не таким чином.

* Я не зрозумів.

* Покалічена душа Лорда Волдеморта не витримує близького контакту з такою душею, як

у Гаррі. Як не витримує контакту язик із замерзлим металом або людська плоть з вогнем...

* Душа? Але ж ми говорили про свідомість, про розум!

* У випадку з Гаррі й Лордом Волдемортом, кажучи про одне, маєш на увазі й інше.

Дамблдор озирнувся, переконуючись, що вони самі. Дійшли вже майже до Забороненого лісу,

а поблизу нікого не було видно.

— Після того, як ти мене вб’єш, Северусе...

— Ти не хочеш мені нічого розповідати, і водночас сподіваєшся від мене цієї послуги! —

огризнувся Снейп, і справжній гнів спалахнув на його худому лиці. — Дамблдоре, ти вважаєш,

що це само собою зрозуміло! А може, я вже передумав!

— Ти дав мені слово, Северусе. До речі, про послуги, які ти пообіцяв зробити — ти ж

нібито погодився пильнувати за нашим юним слизеринським другом?