Гаррі Поттер і смертельні реліквії

анітрохи його не турбувала.

— Мені так пощастило, просто неймовірно пощастило, що є ти, Северусе.

* Якби ти покликав мене хоч трохи раніше, я міг би зробити більше, зберегти тобі ще

трохи часу! — сердито відказав Снейп. Він подивився на розламаний перстень і на меч. — Ти

думав, що, зламавши перстень, зламаєш закляття?

* Щось таке. Поза сумнівом, це була маячня... — відповів Дамблдор. З великим зусиллям

він випростався в кріслі. — Але тепер це лише спрощує справу.

Снейп глянув спантеличено. Дамблдор усміхнувся.

— Я маю на увазі план Лорда Волдеморта щодо мене. За його задумом, мене має вбити

бідолаха Мелфой.

Снейп сів на стілець, на якому так часто сидів Гаррі — біля стола навпроти Дамблдора. Гаррі

відчував, що він хотів ще щось додати про ушкоджену закляттям Дамблдорову руку але той

підняв її вгору, ввічливо відмовляючись розмовляти на цю тему Снейп насупився і сказав:

* Темний Лорд і не сподівається, що Драко зуміє тебе вбити. Це лише кара за недавні

Луціусові провали. Повільні тортури для Дракових батьків, які тільки й можуть, що

спостерігати, як він урешті-решт зазнає невдачі і заплатить за це сповна.

* Словом, хлопцеві оголосили смертний вирок так само, як і мені, — сказав Дамблдор. —

Так ось, мені здається, що наступним виконавцем убивства після Дракової невдачі цілком

природно маєш стати ти.

Якусь мить вони мовчали.