Гаррі Поттер і смертельні реліквії

* І що я за це від тебе матиму, Северусе?

* Від мене... за це? — Снейп приголомшено дивився на Дамблдора, і Гаррі чекав, що він

почне протестувати, однак той після довгої паузи сказав: — Усе, що завгодно.

Вершина пагорба зникла, Гаррі вже стояв у Дамблдоровім кабінеті, і хтось жахливо ревів,

наче поранений звір. Снейп повалився долілиць у крісло, а Дамблдор похмуро стояв над ним. За

якусь мить Снейп підняв обличчя. Здавалося, що після тієї розмови на вершині пагорба для

нього минуло кількасот років невимовних мук.

* Я думав... ти зумієш... її... вберегти...

* Вони з Джеймсом довірилися не тій людині, — відповів Дамблдор. — Як і ти, Северусе.

Ти ж, мабуть, сподівався, що Лорд Волдеморт її пощадить? Снейп ледве дихав.

—

ї син вижив, — додав Дамблдор.

Снейп смикнув головою, наче відганяв набридливу муху.

*

* ї син живий. Очі — точнісінько, як у неї. Ти ж, мабуть, пам’ятаєш, які очі були в Лілі

Еванс?

* НІ! — заревів Снейп. — її нема... Померла...

* Це каяття, Северусе?

* Краще б... краще б я вмер...

* А кому це потрібно? — холодно сказав Дамблдор. — Якщо ти любив Лілі Еванс, якщо