Гаррі Поттер і смертельні реліквії

свіжий номер "Трансфігурації сьогодні". — Інші викладачі кажуть, що хлопець скромний,

приємний і доволі здібний. Мені особисто здається, що він цілком нормальна дитина. Дамблдор

перегорнув сторінку і сказав, не підводячи очей:

— Стеж за Квірелом, добре?

Барвистий вир, усе потемніло, і ось уже Снейп і Дамблдор стоять недалеко один від одного

у вестибюлі, а повз них проходять у свої гуртожитки учні, що затрималися на Різдвянім балу.

* Ну? — пробурмотів Дамблдор.

* У Каркарофа теж потемніла Мітка. Він у паніці, боїться відплати. Ти ж знаєш, як він

допомагав міністерству після падіння Темного Лорда. — Снейп скоса зиркнув на Дамблдорів

профіль з гачкуватим носом. — Якщо Мітка почне пекти, Каркароф має намір тікати.

* Справді? — тихо сказав Дамблдор, зачекавши, коли повз них пробіжать, хихочучи, Флер

Делякур і Роджер Девіс. — Ти теж хочеш утекти з ним?

* Ні, — заперечив Снейп, дивлячись, як віддаляються Флер і Роджер. — Я ж не такий

боягуз.

* Так, — погодився Дамблдор. — Ти набагато відважніший за Ігоря Каркарофа. Знаєш,

іноді мені здається, що Сортувальний Капелюх наплутав...

І він пішов, покинувши враженого Снейпа...

А тепер Гаррі знову стояв у директорському кабінеті. Була ніч і Дамблдор, похилившись

набік, сидів у своєму схожому на трон кріслі за письмовим столом, як видно, напівпритомний.

Права рука звисала, почорніла й обсмалена. Снейп бурмотів заклинання, спрямувавши чарівну