Гаррі Поттер і смертельні реліквії

ти справді її любив, то ти знаєш, як жити далі.

* Що... що ти маєш на увазі?

— Ти знаєш, як і чому вона померла. Зроби так, щоб смерть її не була марна. Допоможи

мені захистити Ліліного сина.

— Йому не потрібен захист. Темного Лорда немає...

— ...Темний Лорд повернеться, а коли це станеться, Гаррі Поттеру загрожуватиме

смертельна небезпека.

Запала довга мовчанка. Снейп помалу опанував себе й почав дихати рівніше. Нарешті

сказав:

— Ну що ж. Ну що ж. Але ніколи... ніколи й нікому про це не кажи, Дамблдоре! Хай це

залишиться між нами! Поклянися! Я цього не витримаю... тим паче Поттерів син... дай мені

слово!

— Даю тобі слово, Северусе, що ніколи не розкрию твоїх найкращих намірів, — зітхнув

Дамблдор, дивлячись на люте, перекошене мукою Снейпове обличчя. — Якщо ти так

наполягаєш...

Кабінет зник, але майже одразу з’явився знову. Снейп крокував туди-сюди перед

Дамблдором.

— ...посередність, зарозумілий, як і його батько, злісний порушник правил, постійно прагне

слави, привертає до себе увагу, зухвалець...

— Северусе, ти бачиш те, що хочеш бачити, — урвав його Дамблдор, уважно переглядаючи