Гаррі Поттер і смертельні реліквії

тоді було зроблено й сказано, і не мав ані найменшого бажання вислухати це ще раз. Дивився, як

Лілі підійшла до хлопців і почала захищати Снейпа. Здалеку почув, як принижений і розлючений

Снейп обізвав її непрощенним словом:

— Бруднокровка.

Картина змінилася...

* Вибач мені.

* Мені начхати.

* Вибач мені!

— Дарма стараєшся...

Була ніч. Лілі стояла в халаті, склавши на грудях руки, перед портретом Гладкої Пані біля

входу в Ґрифіндорську вежу.

— Я вийшла тільки тому, що Мері казала, ніби ти намірився тут спати.

— Ага. Я так би й зробив. Я не хотів назвати тебе бруднокровкою, це просто...

— Само вискочило? — Лілі говорила без найменшого співчуття. —Тепер уже пізно. Я

роками тобі вибачала. Мої друзі не розуміють, чому я взагалі з тобою розмовляю. Ти зі своїми

дорогоцінними дружками-смертежерами... бачиш, ти цього навіть не заперечуєш! Ти навіть не

заперечуєш, що й сам хочеш стати таким! Ніяк не дочекаєшся, щоб приєднатися до Відомо-

Кого?

Він роззявив було рота, та так нічого й не сказав.

— Я більше не можу прикидатися. Ти обрав свій шлях, а я — свій.