Гаррі Поттер і смертельні реліквії

Джеймс Поттер врятував тебе від того, що там є...

Снейпове обличчя викривилося і він бризнув слиною:

* Врятував? Врятував? Думаєш, він такий герой? Він рятував свою шкуру — свою і своїх

дружків! Навіть не починай... я не дозволю тобі...

* Ти не дозволиш? Не дозволиш мені?

Ясно-зелені очі Лілі звузилися до щілин. Снейп негайно почав виправдовуватися.

— Я не те мав на увазі... просто я не хочу бачити, як ти з нього робиш... ти йому подобаєшся,

ти подобаєшся Джеймсові Поттеру! — Ці слова вилетіли всупереч його волі. — А він не... Усі

думають... Великий герой квідичу... — Снейпа так переповнювали гіркота й ворожість, що він

не міг зв’язати кількох слів. Ліліні брови від подиву піднімалися дедалі вище.

— Я знаю, що Джеймс Поттер — зарозумілий йолоп, — урвала вона Снейпа. — Мені про

це не треба нагадувати. Але жарти Мульцибера й Ейвері просто зловісні. Зловісні, Сев. Я не

розумію, як ти можеш з ними товаришувати.

Гаррі сумнівався, що Снейп узагалі почув, що вона сказала про Мульцибера й Ейвері. Коли

вона образила Джеймса Поттера, Снейпове тіло розслабилось, а хода стала пружніша...

І знову змінилися декорації...

Гаррі побачив, як Снейп вийшов з Великої зали після іспитів на СОВи із захисту від темних

мистецтв, побачив, як він покинув замок і випадково опинився неподалік того місця під

березою, де сиділи Джеймс, Сіріус, Люпин і Петіґру Але Гаррі цього разу тримався поодаль, бо

знав, що сталося після того, як Джеймс підняв Северуса в повітря і глузував з нього. Він знав, що