— ...вибач мені, Туню, мені так прикро! Послухай... — вона схопила сестру за руку й не
випускала, хоч Петунія й намагалася вирватись. — Може, як я вже буду там... ні, ти послухай,
Туню! Може, як я вже буду там, то піду до професора Дамблдора й переконаю його змінити
думку!
— Я не... хочу... туди... їхати! — крикнула Петунія, вириваючи руку з сестриних лещат. —
Думаєш, я хочу пертися в якийсь дурнуватий замок, щоб навчитися, як стати... як стати?..
ї світлі очі поглянули на платформу, де нявчали на руках у господарів коти, тріпотіли
крильми й ухкали одна на одну сови в клітках, де учні, дехто вже в довгих чорних мантіях,
тягли валізи й скрині на яскраво-червоний потяг або радісно вітали одне одного, побачившись
після літніх канікул.
— ...думаєш, я хочу бути такою... такою почварою?
Лілі на очі навернулися сльози, і Петунія нарешті висмикнула свою руку.
— Я не почвара, — сказала Лілі. — Не кажи такого страшного.
— Бо ти туди їдеш, — з насолодою додала Петунія. — У спецшколу для почвар. Ти і той
Снейпів хлопець... двоє виродків, ось хто ви такі. Це й добре, що вас відсіяли від нормальних
людей. Нам так безпечніше.
Лілі подивилася на батьків, які зі щирим задоволенням розглядали платформу,
насолоджуючись цим видовищем. Тоді знову глянула на сестру й заговорила пошепки з люттю в
голосі:
— Чомусь ти не вважала, що то школа для почвар, коли писала листа директорові і благала,
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Гаррі Поттер і смертельні реліквії» автора Ролінґ Дж. К. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „читати“ на сторінці 696. Приємного читання.
TextBook